У селі Приморському Скадовського району Херсонщини сімейне підприємство “Булюк” заснувало нову сучасну лінію з виробництва брикетів на основі рисового лушпиння. 

Щороку підприємство отримує зі своїх “чеків” понад чотири тисячі тонн рису-сирцю. Переробляючи його на крупу, майже 700 тонн лушпиння з року в рік відправляли на смітник – воно навіть на органічні добрива не підходило.

Та ось тут почали експериментувати з альтернативними видами палива, і почали виробництво брикетів на основі рисового лушпиння. Їх теплотворність значно менша, ніж у вугільних чи деревних, але й ціна майже втричі нижча – півтори тисячі гривень за тонну.

“Брикетами з рисового лушпиння опалюємо адміністративну будівлю підприємства. Аби у приміщенні на два поверхи і площею понад триста квадратних метрів було тепло й затишно, на час холодів вистачає п’ятнадцять тонн такого палива. Все інше в нас охоче розбирають мешканці Приморського (не всі вони користуються газовим опаленням) та сусідніх сіл. Тож витрати на лінію з виробництва брикетів окупилися за якихось три роки. Маємо змогу і безоплатно надавати по три центнери брикетів на сезон для обігріву хат одиноких стареньких у Приморському”, – розповів директор сімейного підприємства Віктор Булюк.

Утім, на рисовому лушпинні аграрії зупинятися не збираються. Вони опанували також технологію виготовлення паливних брикетів із лушпиння сої. Їх теплотворність виявилася вищою, тож і ціна сягнула 2,5 тис. грн. за тонну.

Такі брикети теж розбирають наче гарячі пиріжки: адже в степовому Скадовському районі своїх запасів лісу на дрова практично немає, а вугілля, завезене за тридев’ять земель, надто дороге. Тож “дрова” з лушпиння виявилися дуже доречними.