Вічно непрохідний Великий Герб: Чому нічого не світить ані архангелу в шкарпетках, ані леву з цюцюркою

Президент Володимир Зеленський вніс як невідкладний законопроект про Великий Герб. "Це – Великий Герб України. За ці роки було багато конкурсів, суперечок, сварок, думок і різних бачень. Це нормально, це демократія! Я гадаю, що у рік 30-ліття Незалежності і 25-ліття Конституції потрібно у цьому питанні нарешті поставити крапку", – підкреслив глава держави.

Відразу зауважимо: цей документ має підтримати 300 і більше народних депутатів, яких у нинішньому складі Верховної Ради не набереться. Причин цього кілька. Перша – багато обранців народу вважають, що малий Герб, тобто Тризуб на щиті, історично склався як символ нашої країни, тому домальовувати до нього різні інші символи немає потреби. До того ж, після узаконення Великого Герба доведеться передруковувати документи, змінювати печатки, вивіски на будівлях органів державної влади і так далі, що потягне за собою масштабні витрати з бюджету.

Друга причина – тривають дискусії, які саме символи мають бути на Великому Гербі. Стаття 20 Конституції говорить, що він встановлюється з урахуванням знаку княжої держави Володимира Великого (тобто, Тризубу) та герба Війська Запорізького (тобто, козака з мушкетом). Саме Запорізького, а не Запорозького, - така помилка в тексті. Про інші знаки в Конституції не йдеться.

Третя причина – ескізи-переможці всіх конкурсів, які проводилися при кількох президентах, викликали шквал критики з боку науковців, політиків і громадських активістів. Не виключенням є й останній ескіз-переможець, на якому архангел Михаїл у білих шкарпетках, а у лева видно статевий орган. Фахівці з геральдики пояснюють: до гербів існують певні вимоги, які не прийнято порушувати. У відповідь критики кажуть: ці символи архаїчні, мовляв, давайте щось сучасне.

Інакше кажучи – за майже 30 років Незалежності у нас так і не дійшли згоди, що має бути на Великому Гербі окрім Тризуба (навіть зображення козака існують різні), тому спроби затвердити оновлений символ держави щоразу завершувалися скандалами і зрештою відкладалися на потім. Буде так і цього разу.

Зміни щодо децентралізації: 6 років ходіння по муках

Куди цікавішими видаються інші зміни до Конституції, розгляд яких учора анонсував голова парламенту Дмитро Разумков. "Станом на сьогодні реформа децентралізації поки що не завершена. Щоб довести її до логічного кінця і реалізувати в повному обсязі нам необхідно буде внести зміни до Конституції. Це буде непростий, але історичний процес", - заявив він. При цьому Разумков додав, що зміни до Основного Закону мають бути "обережними та обдуманими, тому що будь-яка, навіть маленька помилка може призвести до глобальних наслідків, іноді катастрофічних". Раніше, нагадаємо, він виступив проти змін, які стосуються форми правління в державі, тим самим давши зрозуміти, що ідея перетворення України з парламентсько-президентської держави на президентську не зустріне підтримку у Верховній Раді. Однак, до таких ідей повернемося згодом, а зараз нагадаємо, які зміни стосовно децентралізації пропонувалося внести в Конституцію.

25 лютого Володимир Зеленський у своєму виступі в парламенті заявив про необхідність ліквідації місцевих адміністрацій та запровадження інституту префектів. "Ми прагнемо, щоб низку питань на місцях вирішували не чиновники у столичних кабінетах, а безпосередньо ті люди, які живуть в тому чи іншому регіоні України. Але разом з тим ми повинні зберегти нашу територіальну цілісність. Тому префекти будуть контролювати дотримання Конституції та законів України на кожній території і стануть запорукою унітарного устрою нашої держави", - зазначив глава держави.

Шість років. Саме стільки часу виповниться 1 липня відтоді, як п’ятий президент Петро Порошенко оприлюднив свій проект змін до Конституції стосовно децентралізації. Тоді вперше українці дізналися, що у нас хочуть ввести інститут префектів, які здійснюватимуть контрольно-наглядові функції, матимуть право припиняти дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду. Цих посадовців призначатимуть так само, як нині призначають голів місцевих адміністрацій – указом президента за поданням Кабміну. Та попри запевнення Порошенка у тому, що запровадження префектів жодним чином не торкатиметься розподілу повноважень між гілками влади, опозиціонери звинуватили його у намірах узурпувати владу.

16 липня 2015 р. Порошенко презентував проект змін до Конституції в парламенті. Того ж дня 288 депутатів спрямували документ до Конституційного суду. Опозиціонери тоді наполягали: в Основному Законі хочуть узаконити і особливий статус Донбасу, хоча Порошенко переконував: проект лише припускає можливість специфічного порядку у здійсненні місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу, що визначається окремим законом. 31 серпня, після позитивного висновку КСУ, цей законопроект знову внесли у сесійну залу і депутати його підтримали. Але відбулося це за трагічних подій, які сталися під будівлею парламенту: під час велелюдного мітингу, організованого опозицією, у бік нацгвардійців полетіла бойова граната, загинуло четверо силовиків, загалом же поранення різного ступеню важкості отримали понад 100 осіб.

Законопроект, ухвалений під час тих кривавих подій, знову відправили до Конституційного суду, але зрештою від його остаточного схвалення відмовилися. Повернувся до цієї теми Петро Порошенко 12 листопада 2018 року, виступаючи на засіданні Ради регіонального розвитку. Однак далі розпочалася передвиборча кампанія і було вже не до фундаментальних змін до Конституції.

Трохи більше ніж за рік, 13 грудня 2019 року, свої зміни запропонував вже Володимир Зеленський. Його законопроект був дуже схожий на законопроект Порошенка, утім були й певні відмінності. Зокрема, про особливості самоврядування для окремих територій прямо не йшлося. Та все одно ініціативу Зеленського зустріли насторожено, президентові закидали те ж, що і його попереднику – спробу посилити свої повноваження. А ще – завуальовану можливість надання особливого статусу регіонам без змін до Конституції.

За кілька тижнів президент неочікувано відкликав свій законопроект і замінив його трохи поправленим. Але кількість зауважень до документу лише зросла. 16 січня 2020 р. законопроект №2598 відкликано на доопрацювання. Воно, як бачимо, триває вже півтора роки, і, очевидно, восени на суд громадськості винесуть черговий варіант змін до Конституції. Які наразяться на ті ж проблеми, які були з усіма попередніми варіантами.

Коли чекати на велику політичну реформу

Ґрунтовно переписувати Основний Закон не будуть, лише вноситимуть до нього необхідні й актуальні зміни. У цьому запевняють провладні спікери. Однак варто звернути увагу на кілька нюансів. Нюанс перший – якщо в парламенті проваляться президентські ініціативи щодо змін у Конституцію, а це не лише вище згадані, але й іще кілька законопроектів, деякі з них проголосовані в першому читанні, владі доведеться надовго зняти з порядку денного будь-які спроби щось переписати в Основному Законі. Це стане ознакою слабкості президента. І навпаки – сили, коли 300 голосів він знайде.

Нюанс другий – якщо буде прийняте рішення про балотування Зеленського на другий президентський термін, то слід враховувати, що він вже не матиме монобільшості в наступній Верховній Раді. Її склад обиратиметься без мажоритарників, дружба з якими дає можливість мати в парламенті групи-сателіти. Тобто, доведеться створювати коаліцію. З усіма проблемами таких політичних союзів. Уникнути цього можна шляхом зміни форми правління на президентську. Тому не можна виключати, що на нас очікує велика політична реформа. Не зараз, але такий розвиток подій скидати з рахунків не слід.

Тим більше на бажання збільшити повноваження президента вказують як окремі його дії, зокрема, використання РНБО для впровадження санкцій та проведення інших швидких рішень, так і спроби посилити главу держави шляхом надання йому нових повноважень. Останній приклад – законопроект №5672 авторства "слуг" Миколи Стефанчука (брат віце-спікера Руслана Стефанчука) та Івана Калаура. Цим законопроектом надається право президенту ухвалювати "політико-правове рішення як винятковий кримінально-правовий захід". Автори пишуть, що проект розроблений з метою забезпечення своєчасного та ефективного захисту прав людини, а також запобігання ухиленню від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини на тимчасово окупованій території України. Наміри на перший погляд правильні, однак про такі повноваження не написано в Конституції. Більш того, якщо узаконять політико-правові рішення тут, то чому б не піти далі і не дати право президентові приймати такі рішення і в інших випадках? Хочу - караю, хочу – милую...